Почуття кохання принесло принесло Лесі Українці немало радості та горя, адже в ньому воєдино сплилися безнадійність та сподівання. “Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами!” – пише вона Сергію Мержинському. Зустріч з ним стала доленосною для Лесі Українки як жінки, адже вперше вона відчула, що означає кохати і бути коханою.
Наперекір всім, навіть матері, яка була проти цих стосунків через громадську діяльність Мержинського, Леся Українка виборювала своє щастя, свою любов. Не менш доленосною ця зустріч стала для неї як для творця. Ледь не уся інтимна лірика поетеси присвячена Сергію. У ній радість кохання і смуток розлуки, віра і безнадійність, відвертість і таємничість.
- Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.
- Як може бути, щоб тіла ходили вкупі, але душі двома шляхами й врозтіч?
- Як я заздрю жінкам, що в них сльози завжди на готові! А ще ся вічна комедія перед самим собою, сей страх “сентиментальноті”, “бабства”, як се безглуздо! Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями, а ми? Тільки над сльозами і маємо владу, більш ні над чим.
- Кохання – як вода: плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пал – воно кипить, а стріне холод – стає, мов камінь.
- Не жаль мені, що я тебе кохаю,
***
Та в нас дороги різно розійшлись.Ні, не кажи, що зійдуться колись!
Не зійдуться, мій друже, я те знаю.
Моє кохання – то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та смутний, –
Плюща обійми гублять силу дуба…
(“Відповідь”)
***
Все, все покинуть, до тебе полинуть,
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій згублений світе!…
(“Все, все покинуть до тебе полинуть”)
***
Коли дивлюсь глибоко в любі очі,
в душі цвітуть якісь квітки урочі,
в душі квітки і зорі золотії,
а на устах слова, але не тії,
усе не ті, що мріються мені,
коли вночі лежу я у півсні…
(“Коли дивлюсь глибоко в любі очі”)
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій згублений світе!…
(“Все, все покинуть до тебе полинуть”)
***
Коли дивлюсь глибоко в любі очі,
в душі цвітуть якісь квітки урочі,
в душі квітки і зорі золотії,
а на устах слова, але не тії,
усе не ті, що мріються мені,
коли вночі лежу я у півсні…
(“Коли дивлюсь глибоко в любі очі”)
Який підручник створила для свої сестер Леся Українка?
ОтветитьУдалитьЛеся Українка ствоила посібник із назвою "Історія давніх народів сходу". Вона написала цей посібник в 1890 – 1891 рр. для своєї молодшої сестри Ольги. Тоді він мав назву «Стародавня історія східних народів».
УдалитьСкільки мов знала Леся Українка?
ОтветитьУдалитьПоетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську.
Удалить